Концепція кінця світу

(який ми не побачили, але він все одно відбувся)

Ремонт об'їзної

Це одна з моїх улюблених концепцій. В світі, що він є все, що відбувається, постійно відбувається й кінець цього світу. Десь має бути початок. Десь має бути й кінець. Немає нічого надмірного положити, що це майже одне й те саме. Питання лише для кого. Хто є спостерігачем? Від нього завжди залежить багато. Згадай своє обличчя до народження. Навіть якщо цей досвід писання сайту й не знадобиться, - він все одно залишиться, як такий.

- Але куди ви подінете власний досвід?
- Мабуть, вже нікуди. Залишиться зі мною…

Є щось, що підкупає в цій можливості відразу продемонструвати результат. Результат навчання гіпотетичного завжди залишається результатом гіпотетичним. Але практичний досвід його використання стикується із всіма іншими досвідами. Саме їх поєднання і було метою всього цього проекту.

Можливо, якщо дійсно я поверну до якоїсь реальної активності в цій сфері, що в ній має бути вибрана така невеличка царина як українська пошукова семантика, або, певна низка питань семантики взагалі, де, зокрема, української і де, зокрема, пошукової, - тут будуть з’являтися також і тексти з відповідних питань. Цей сайт, до речі, раніше й належав представникам цієї галузі, що в них тепер домен в зоні com. Тепер він є простором моїх певних експериментів і тренувань. Щодо семантики української – не знаю, чи будете ви здивовані – її нема, - стверджують нам відкриті джерела. Є певні роботи, які висвітлюють низку питань в цьому питанні, що в цьому формулюванні хай і звучить вже занадто по-програмістські, але вірно, як і властиво цьому стилю мислення, літерально. Мабуть ці тексти теж будуть знайдені і викладені тут. Останнє, що треба зауважити, це те, що якщо ви поцікавитесь предметом досить прискіпливо, ви винайдете, що більшість текстів з цього предмету не є оригінальними. Тому є певні причини. По-перше, тут грає свою роль певна профдеформація, де вся царина є переінакшенням і переписуванням одного й того ж самого, себто тим, що зветься копірайтінгом. А по-друге, вертаючи, існує досить серйозний брак розробки питання в його теорії. Таким чином, по-третє, більшість текстів є перекладами з англійської. Все інше, що можна знайти, є або практичними прийомами, або текстами які вичищені заздалегідь від будь якого глибокого занурення, позбавлені певних властивостей, що їх не демонструють назагал. Це є певним загальним місцем в царинах, що вони погано розроблені в теорії, і, зокрема, що пов’язані з питаннями суто комерційними. Себто ця ситуація ремісництва не є чимось новим. Її легко можна було бачити й в інших подібних царинах технічних наук, що їх автор цього допису встигнув вивчити вже достатньо. Таким чином, як в дитинстві я замислював подумки цілі романи, продумував їх про себе і ніколи не писав, тут ми бачимо задум цілої дисертації. Подібної мети автор собі не ставить, але за мірою накопичення матеріалу, якщо так вже відбудеться, він має з’являтись тут із супроводжувальним коментарем. Мене, до речі, через певну мою активность, запросили на семрашевській вебінар, розповісти, так би мовити, з першоджерел, - що до чого в роботів і по чому. Можливо, якщо в п’ятницю в вечорі я знайду час, - все це я почую. І, можливо, розповім тут.

І от, вертаючи на початок, ми маємо розуміти, що десь, не зовсім важливо де, хоч би в уяві, що її Вільямс ставить понад усе, що в часі, де нам важко зрозуміти його фізику поза межами математичної мови формул, де вона зростає до нескінченних обсягів тексту як такого, - вже відбулись і кінець і початок. Але ми, у власних своїх властивостях і притаманностях продовжуємо спостерігати щось. Це щось ми вважаємо дійсністю єдиною, неподільною і незмінною. Це не зовсім так. Ми завжди спостерігаємо щось. Немає нічого більш важкого за спостереження ніщо. Але, знов, - що там спостерігати? Як воно ніщо?

Але, в решті решт, навіть якщо нічого нового вже не відбудеться, - завжди залишаються ауттейкі. Ось один з них. “Ремонт об’їзної”, що його вже завершено. Але в роботі він все ще має місце і нікуди з її меж не піде…

Я волів собі інший майданчик, але, можливо, час йому ще не прийшов. Зараз у часі, як бачите, потроху відбувається розширення простору пісочниці...